О.П.
Єрмак
|
|
Офіційні документи щодо проведення хлібозаготівель, що надсилались на місцях вищими партійними керівниками, нерідко створювали враження справедливого і гуманного ставлення до трудівників села. Особливо це стосується П.П.Постишева, який з кінця січня 1933 р. обіймав одночасно посади секретаря ВКП(б), другого секретаря ЦК КП(б)У і секретаря Харківського обкому партії і створював собі імідж захисника селянства. Ось уривок з його листа секретарям райкомів партії і сільських партосередків від 12 березня 1933 р. про збір насіння для засівної кампанії: «Саме важливе, товариші, у всякій справі керівництва колгоспами забезпечити чуйне, уважне ставлення до колгоспника... Це, на жаль, поки що не скрізь є. В деяких місцях одноосібників і колгоспників заарештовує хто-кому завгодно, часто-густо ворог підставляє під арешти і репресії хороших, чесних трудівників». 127 За тиждень до направлення цього листа Постишев, розпікаючи тих же секретарів райкомів по телефону за лібералізм при вилученні зерна на насіння, говорив зовсім по-іншому: «Ви штрикаєте нам в ніс труднощами, базікаєте про голодуху... А скільки ви посадили агітаторів проти насіннєвих заготівель, скільки розстріляли..., скільки намітили до висилки підкуркульників?»128Вилучивши з села весь хліб, влада в умовах, коли почалася масова смертність населення від недоїдання, вчасно не організувала надання харчової допомоги голодуючим. Це була одна з найважливіших причин голодомору. Про опухлих від голоду колгоспників і одноосібників згадали лише напередодні весняної посівної кампанії 1933 р., коли стало очевидним, що без мінімальної харчової допомоги сільським трудівникам ця кампанія буде просто зірвана. Характерно, що бюро Полтавського міськкому спочатку звернуло увагу на збереження поголів'я робочих коней, а вже потім про організацію громадського харчування в колгоспах. Так, 27 лютого 1932 р. бюро заслухало питання «Про стан тяглової сили по району». В резолюції констатувалося, що в Полтавському районі протягом 1932 р. та січня 1933 р. загинуло 2447 коней, в чому звинуватили куркулів - «саботажників», і далі подавалася найретельніше розроблена система врятування робочої худоби.129 Питання ж «Про підготовку громадського харчування в колгоспах на час весняної посівної кампанії», де пропонувалося вжити більш-менш конкретні дії по наданню допомоги, голодуючим людям, включаючи і прохання до Харківського обкому партії про додатковий відпуск продовольчих ресурсів хліба для Полтавського району, було розглянуто тільки 13 березня 1933 р.130 При створенні пунктів громадського харчування спочатку керувалися все тим же «класовим» підходом щодо визначення контингенту їдців. У листівці ЦК КП(б)У від 8 березня 1933 р., яка широко розповсюджувалася у всіх колгоспах, писалося так: «Для кого громадська кухня? Не для всіх, звісно, а для тих, що справді роблять. Ледареві, прогульникові, ворогові не дайте до неї і приступитися. Чатуйте за витратою харчів».131 Подібна директива давала широкий простір для зловживань при розподілі продовольчої допомоги та їжі безпосередньо в колгоспних їдальнях. Звісно, що будь-якого виснаженого від голоду колгоспника, який вже не міг працювати, нерідко оголошували і ледарем, і прогульником, і ворогом-саботажником.Уповноважені райкомів партії і райвиконкомів пильно стежили за тим, щоб продовольство потрапило лише тим, хто вже мав всі ознаки помираючого. Ось витяг з типової для того часу доповідної записки уповноваженого Чутівського райкому КП(б)У від 22 квітня 1933 р. про стан розподілу продовольства у колгоспах району: «...Прийшовши до колгоспу «Іскра» Милорадівської сільради, побачили голову і завгоспа колгоспу, які розглядали списки колгоспників на предмет надання їм всім продовольчої допомоги. У колгоспі існувала тверда думка, що «всі голодні, поопухали, працювати не в змозі. Цей куркульський настрій підтримувало і правління колгоспу, оголосивши свій колгосп голодуючим. Ознайомившись із списком, ми знайшли ряд сімей, які не заявили, щоб їм допомагали». Між іншим, по Чутівському району за весь березень продовольча допомога була надана 163 господарствам (при кількості сільського населення в районі 53 тис. чоловік).132 Репресивна в своїй основі хлібозаготівельна кампанія 1932/1933 р., яка була організована і здійснена сталінською адміністративно-командною системою, породила голодомор за своїми наслідками тотожний геноциду. Величезні людські втрати понесла і Полтавщина. Але на жаль, встановити точну цифру громадян, які загинули в трагічні роки, практично неможливо. Справа в тім, що відомості п] демографічні наслідки голодомору на протязі десятиліть радянська влада оберігала як найважливішу державну таємницю. Ще в 1934-1935 рр. всі документи про облік померлих у час голодомору 1932-1933 рр. були вилучені з органів ЗАГС та сільрад співробітниками НКВС і назавжди зникли. Важливим джерелом, що проливає світло на вкрай несприятливу демографічну ситуацію, що склалася у 30-х роках у краї, як і по всій Україні, з вини сталінського керівництва є матеріали всесоюзного перепису народонаселення 17 січня 1939 р. Підсумкові матеріали перепису, що збереглися в Держархіві Полтавської області, містять відомості про населення всіх адміністративних районів Полтавської області станом на 17 січня 1939 р., а також станом на 17 грудня 1926 р. (по тій же території), коли проводився попередній перепис населення. В 1926 р. на площі в межах адміністративно-територіального поділу Полтавської області 1939 р. (площа 33,1 тис. кв. км) проживало 2644 тис. чоловік. А станом на 17 січня 1939 р. населення області складало 2229,8 тис. чоловік. Тобто за 12 років, які пройшли між двома демографічними переписами, кількість мешканців Полтавщини не тільки не зросла, а навпаки, скоротилася на 414,2 тис. чоловік, або на 15,7%. 133
Питома вага населення по районах Полтавської області в 1939 р. у порівнянні з 1926 р. (1926 р. = 100%) 134
17. Ковалівський -- 91,8 91,8 18. Козельщинський 159,6 73.9 80,419. Комишнянський -- 80.9 80,9 20.Котелевський -- 69,8 69,8 21. Кременчуцький 139,8 67,7 97,9 22. Лазірківський -- 89,1 89,1 23. Лохвицький 114,7 88,5 92,824. Лубенський 130,1 86,2 86,2 25. Машівський -- 81,6 81.626. Миргородський 144,1 89,9 100,2 27. Нехворощаиський -- 60,1 60,128. Новосаижарський 114,1 75,0 77,0 29. Оболонянський -- 82,8 82,8 30. Опішнянський 83,6 72,5 73,7 31. Оржицький -- 82,9 82,9 32. Петрово-Роменський -- 87,5 87,533. Пирятанський 113,9 79,3 85,6 34. Покрово-Багачанський -- 81,5 81,535. Полтавський 141,7 87.0 114,3 36. Решетилівський 83,7 57,4 65,437. Семенівський 200,9 70,5 83,9 38. Сенчанський -- 90,2 90,239. Хорольський 104,2 90,6 92,9 40. Чорнобаївський -- 91,9 91,9 41. Чорнухинський -- 89,7 89,742. Чутівський 80,6 75,4 80,6 43. Шишацький -- 77,6 77,644. Яготинский 195,5 57,1 82,9
Найбільше скорочення населення за період з 1926 по 1939 роки відбулося в таких районах: Нехворощаиському - на 39,9%, Великокринківському - 37,3%, Решетилівському - 34,6% , Кишеньківському - 33,6%, Котелевському - 30,2%, Опішнянському - 26,3%, Глобинському - 23,9%, Новосанжарському - 23,0%, Градизькому 22,9%, Шишацькому - 22,4%, Диканському - 21,1%. В решті районів втрати населення коливалися у межах 20-10%. Лише у двох районах спостерігався ріст населення: у Полтавському - 14,3% і у Миргородському за рахунок збільшення кількості жителів Полтави і Миргорода.135 Скорочення чисельності населення Полтавщини йшло, насамперед, за рахунок зменшення числа жителів у сільській місцевості жодному із 44 районів за період з 1926 по 1939 роки не спостерігався навіть наймінімальніший приріст населення. А у ряді районів скорочення сільського населення мало катастрофічний характер. У Яготинському районі чисельність жителів сіл за дванадцять років зменшилася на 42,9%, Семенівському - на 42,6%. Значне скорочення населення відбулося навіть у ряді міст і селищ міського типу. Так, у місті Зінькові жителів у 1939 р. було на 19,5% менше, ніж у 1926 р. у місті Кобеляки ~ на 18,9%, у селищах Чутове - на 19,4%, Опішня - на 16,4%, Решетилівка - на 16,3%.136 Цифра скорочення населення за 1927-1938 роки на 414,2 тис. чол., не може вважатися остаточною, бо в неї не увійшов природний приріст жителів Полтавщини за ці ж роки. Як відомо, під природним приростом населення демографи розуміють абсолютну величину різниці між числом народжених і померлих за певний проміжок часу. В 1928 р. приріст населення Полтавщини становив 18 чол. на 1000 чол. населення, в 1939 р. - 18, 3 чол.137 Оскільки 1927 р. не був гіршим у демографічному стосунку за 1928 р., можна вважати, що приріст населення у 1927 р. був не менш, як 18 чол. на 1000 душ населення або з абсолютних величинах становив 47,5 тис. чол. Перемноживши одержані 47,5 тис. чол. на 12 років, одержимо цифру 571 тис. Отже, при сприятливій демографічній ситуації населення Полтавщини в територіальних межах на початок 1939 р. мало збільшитися за 1927-1938 роки до 3215,0 тис. чол. (2644 тис. + 571 тис, чол.). Але, фактично, населення на початок 1939 р. виявилося тільки 2229,0 тис., тобто на 985,2 тис. чол. менше за прогнозовану його кількість. Зрозуміло, що цю величезну демографічну втрату населення не можна повністю ототожнювати із людськими жертвами голодомору 932-1933 років. Вказана цифра включає і членів сімей «розкуркулених» селянських господарств, депортованих за межі Полтавщини, громадян, які були знищені чи ув'язнені у концтабори під час масових сталінських репресій (тільки у другій половині 1937 р. - першій половині 1938 р. за далеко не повними даними НКВС УРСР у Полтавській області за «контрреволюційну діяльність» було заарештовано 12,4 тис. чол.).138 Не слід забувати і того, що з території Полтавщини чимало людей виїхало за оргнабором та за власною ініціативою у Донбас, індустріальні центри України, малоосвоєні райони Примор'я, Казахстану і Сибіру. Не жаль, повних даних про кількість розкуркулених» селян, про репресованих за політичними мотивами 30-х роках, про число осіб, що прибули і вибули за межі Полтавщини у той же період (такий облік органи статистики фактично налагодили тільки з 1940 р.) у Держархіві Полтавської області немає. А без них встановити точну цифру жертв голодомору практично неможливо. Отже, насильницька колективізація, «розселянювання» сільських трудівників і «воєнно-комуністична» продрозкладка породили справжній колапс сільського господарства. Тоталітарна система, безжально пограбувавши колгоспників і одноосібників в час хлібозаготівельної кампанії 1932/1933 р., залишила їх без належної продовольчої допомоги і тим самим прирекла селян на вимирання. Полтавському краю «великий перелом» коштував близько мільйона демографічних втрат населення. Мова йде і про селян, розкуркулених та висланих на Північ, де їх косила смерть від холоду, хвороб, непосильної праці, і про тих, що були знищені, як «класові вороги», у концтаборах та в'язницях, і про колгоспників та одноосібників, померлих в 1932-1933 рр. від небаченого в історії людства голоду, і про тих, хто так і не народився при мінусовому прирості населення у перші роки після голодомору. О.П.Єрмак 1. Сталін Й.В. Твори. - Т.12.- К.: Державне видавництво політичної літератури УРСР. 1953.- С.125. 2. Полтавщина. Збірник II,- Полтава: Державний музей ім. В.Г.Короленка, 1927.- С.226. 3. Статистичний довідник по Полтавщині на 1925 рік.- Полтава: Губстатбюро, 1925.- С.99. 4. Там же.- С,107. 5. Державний архів Полтавської області (далі - ДАЛО).- Ф.Р-363,- Оп.1.-Спр.611.- Арк.2. 6. Там же.- Арк.35. 7. Звіт Полтавського округового комітету КП(6)У до IX окрпартконференції. Грудень 1928 р.- квітень 1930 р.- Полтава: Полтавський ОПК, 1930.- С.24. 8. Там же.- С.28. 9. Статистичний довідник по Полтавщині на 1925 рік.- С.228. 10. Там же,- С.229. 11.ДАПО- Ф.Р-363,- Оп.1,- Спр. 631. - Арк,5. 12. Там же 13. Полтавщина. Енциклопедичний довідник.- К.: Українська Енциклопедія, 1992.- С.368. 14. Там же.- С.377. 15. Там же 16. ДАЛО,- Ф.Р-2229- Оп.1.- Спр.4.-Арк.108, 109. 17. Полтавщина. Енциклопедичний довідник. - С.377. 18. Відчит Полтавського округового комітету КП(б)У до IX окрпартконференції.- С.28. 19. Там же.- С.32. 20. Там же.- С-29. 21. Вісті ВУЦВК.- 1928.- 3 січня. 22. Там же.- 8 січня. 23. Російський центр зберігання документів новітньої історії.- Ф.17-- 69. - Спр.724- Арк.15. 24. ДАПО.- Ф.Р.-2038.- Оп.1.- Спр. 710. - Арк.75. 25. Там же,- Ф.Р-2229.- Оп.1.- Спр - Арк.138. 26. Відчит Полтавського округового комітету КП(б)У ЇХ окрпартконференції.- С.29. 27. ДАЛО.- Ф.Р-2038.- Оп.1.- О 819. - Арк.72. 28. Архів УСБУ по Полтавській області. - Спр.4862- Арк.38. 50-53 29. Відчит Полтавського округового мітету КП(б)У до ЇХ окрпартконференції.- С.ЗО, 30.ДАПО,- Ф.Р-2038.- Оп.1.- С 1002. - Арк.17, 31. Відчит Полтавського округового мітету КП(6)У до IX окрпартконференції.-- С-32. 32. ДАПО.- Ф.Р-2038.- Оп.1.- Спр. 1002. - Арк.480. 33. Відчит Полтавського округового комітету КП(б)У до IX окрпартконференції.- С.31. |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
